Пане Жовтню, вже нам не до жартiв... С переводом

Пане Жовтню, вже нам не до жартів:
Йдуть і йдуть буркотливі дощі…
Ви заждіть, може  рано й не варто -
Хай побудуть ще дні золоті.

Ой, у вас вишиванка порвалась!
Дні вдягнули короткий сіряк,
Знову ніч і сова реготали,
З’ївши сонця кругленький  мідяк.

П’яний вітер , пошарпане листя
На худому й тонкому гіллі.
Вранці сонях до сонця молився,
А тепер он лежить в бадиллі.

Пане Жовтню, золотого ще  дзвону,
Сійте з  теплих широких долонь!
...Та чомусь мені річечка сонно,
Промовля : охолонь, охолонь…

Перевод Иосифа Бобровицкого:


Пан Октябрь, нам теперь не до шуток:
Льют и льют затяжные дожди...
Задержись хоть на парочку суток
Золотым, не спеши, подожди.

На тебе вышиванку порвали!
Дни надели короткий пиджак,
Снова совы в ночи хохотали,
Съевши солнца округлый пятак.

Пьяный ветер, потрёпаны листья
На худых и облезших ветвях.
Утром солнцу подсолнух молился,
А теперь он раскис и обмяк.

Пан Октябрь, ты подбрось нам озона
Из широких ладоней в кусты.
Но речушка промолвила сонно:
Всё застыло, ты тоже остынь...