Залишив я хату, ставки, верби, греблі,
залишив баштани, сади та поля,
а вони до себе, весь час мене ваблять,
моя Батьківщина, та рідна земля.
Ніщо не замінить, ті роки дитинства
де зростав, де вчився, в голодні роки
а я не зламавсяя, долі не скорився,
там таким зростиои, на той час батьки.
А я не сумую, не кричу, не плачу
за життям злиденним глухого села,
лише мені шкода - більше не побачу
те село та верби, де любов пройшла.
Укр. 1 ви побачите себе
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118102503214
Свидетельство о публикации №118102503214
Рецензии