Зелений гай та жовта нива,
зелені схили та яри,,
і ти була така щаслива,
коли гуляли до зорі.
Ми кожний вечір зустрічались
за гаєм на краю села,
за північ з сумом розлучались,
біля берези, що росла.
Пройшли роки, береза всохла,
а гай лишився край села,
та стежка біля хати зникла
та вся травою поросла.
Всі наші рідні на погості
і ти пішла у інший світ,
і ми у цьому світі гості,
і лише Бог, нам шле привіт.
Укр. Зустр1ч1
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118102404758
Свидетельство о публикации №118102404758
Рецензии