Памят сина

Чому так рано ти від нас пішов,
Мій рідний, мій єдиний сину?
Чи кращу землю де знайшов?
Скажи, в які світи полинув?
Мене однісіньку-одну таку беззахисну покинув...
А я усе іще не вірю,
Що ти не з нами... Та дарма...
Здригнусь, як протяг штовхне двері,
Коли, йдучи, почую: "Ма...".
Оглянусь: ні, тебе нема.
Як завше, я тебе чекаю:
Ось-ось вже маєш ти прийти.
Удома - в вікна виглядаю,
У місті - між людей шукаю,
Хоч схожого когось на тебе
Між них побачити, знайти.
Прийди, синочку мій, прийди!
Із ранішнім промінням сонця
Торкнись чола і розбуди,
Голубчиком заглянь в віконце,
Прийди, росою освіжи,
Лід розтопи в моєму серці,
Шелестом листя озовись.
Коли сади ще сплять в задумі,
Прийди, з"явись і розкажи:
Що там знайшов ти в світі тому -
Далекому, як зорі в небі,
Тут невідомому нікому.
Легеньким маревом пройдись
По ниві стиглого колосся.
Лагідним вітром доторкнись
До посивілого волосся.
Згадай, як мріяли колись
Про те, що так і не збулося.
Зорею ясною на трави,
Росою вмиті, упади,
Щоб вранці на  росі сріблястій
Твої впізнала я сліди.
Прийди, синочку мій, з"явись.
Хоч уві сні, хоч на  хвилинку!
І, як бувало, пригорнись,
Розрадь мене в тяжку годину.
І поговорим, як колись,
Мій рідний, мій єдиний сину.
Про дружбу, вірність, про любов -
Ту, що навік серця єднає,
Веде на подвиги і знов
На крилах в небо підімає,
Що забуття повік не знає.
І ту зрадливу і пусту,
Що кров холодить, серце крає,
Ламає крила, душу  труїть...
Пляшка "Джин-Тоніка" ціна їй,
любов, що пам"яті не має.
Про ту, яка була так мила,
Що світ затьмарила тобі...
Недовго плакала-тужила
Тут перед образом твоїм.
Ще 9 днів не відсвітили,
Як вже кохалася з другим.
Для кого жив, кого любив ти -
Швидко забули  тебе ті...
Лиш серце материнське тужить
І плаче в гіркій самоті.