Притулилося до річки. батьківське село,
там дитинство босоноге, все моє пройшло,
заховалося в долині з чотирьох сторін,
а із церкви було чути нам церковний дзвін.
Ми ганяли горобців, гралися в м"яча,
а під вечір біля хати, нас дідусь стрічав,
нас бабуся на вулиці інколи шукала
та цукерками із лавки, завжди частувала,
Коли ж їхав наш дідусь на баштан з гарбою,
ми просилися у нього, що б він взяв з собою.
То була така розвага та приємна радість,
про це можна написати, і вірші і повість.
Все пройшло, давно роки минули,
тільки ті часи ми не забули,
дідуся, баштан, ще й зараз пам"ятаю,
та село у тій долині, теж не забуваю.
Укр. Притулилося
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118102300444
Свидетельство о публикации №118102300444
Рецензии