Батьк вська хата

            
Ось знову  на твоєму я порозі,
Батьківська хата - рідна і свята,
І гірких сліз я стримати не в  змозі,
Бо ти стоїш - зажурена, пуста.

Ми розлетілись, наче пташенята,
Лиш зрідка приїжджаючи сюди.
Потім пішли у Вічність мама й тато
І ти осиротіла назавжди.

Пустими вікнами довкола поглядаєш:
Чи тінь чиясь, бува, не промайне?
Немов когось ображено питаєш:
"Чому ви всі покинули мене?".

Я іншою тебе запам"ятала:
Веселою, у зелені садку.
Ти всіх привітно, радо зустрічала,
Як дівчина в барвистому вінку.

З кущів півоній, сальвій і ірисів,
Жоржин та чорнобривців запашних,
Яскравих айстр, веселих і барвистих,
Любистку  і майорів чарівних.

В відкриті вікна влітку заглядали
Кущі троянд, жасмину і бузків,
А з вікон їм так ніжно усміхались
Волошки  й маки з білих рушників.

У хаті смачно пахло пирогами,
Запашним хлібом, запахом борщів...
Бо біля печі чаклувала мама.
Здавалося, ніхто так не умів.

У свята часто пісні тут лунали,
Коли збирались друзі і рідня.
Весілля і хрестини тут справляли.
Ти теж раділа, як і вся сім"я.

Взимку, коли морози лютували,
І завірюха злилась за вікном.
Друзів моїх привітно ти стрічала
І зігрівала лагідно теплом.

Звичайно, ти знавала і печалі,
Як хтось навіки покидав цей дім.
Та все минало, коли колискова
Знову лилась у просторі твоїм.

Все те минулось. Але не забулось.
І щиро, від душі хотіла б я,
Щоб у цю хату радість повернулась,
Щаслива поселилась в ній сім"я.

(2016 р.)