Без краю прост р божев льний!

Я крізь велике небо бачу
В очах твоїх, як всесвіт, день,
І червоніє нам на вдачу
Калина гронами натхнень.
Цілую зранку кожен подих
І кожну всмішку. Кілометри,
Як птах, душа моя і голос
Одягнені у теплі светри.
І кличе роздоріжжя знов?!
Без краю простір божевільний,
Осінні промені  немов
Розтанули з теплом повільно.


Рецензии