Чому приходиш до мене вночі?
Чому не вдень, а саме перед сном?
Чому диктуєш лиш сумні вірші?
Куди твої веселі зникли знов?
І на весь світ кричить душа моя,
ніби хтось ножа встромив у серце.
І від порізу розірвалася струна,
по якій водило ти, моє натхнення!
І боляче стало від того розриву,
і плаче вона гіркими сльозами
Ту струну з"єднати неможливо:
рідина не хоче загоїти рани
І плаче вона сумними рядками,
приховує за маскою свій біль.
А я не знаю, що робити з вами,
поранені струни моєї душі!
©Тамара Цегельнюк
21-22.10.2018
888
© Copyright: Цегельнюк Тамара, 2018
Свидетельство о публикации №118102300167
Свидетельство о публикации №118102300167
Рецензии