Оригинал
Дощ по долонях бринить так незаймано.
На площі дзвони розрізують порожнечу.
Я блукатиму тут рівно опівночі.
Я відчую, як ти промайнеш тут.
Кришталем відблискують твої зіниці,
Як у в'язня, що обдумує план утечі.
Ти читаєш чужі вірші так відверто,
Ніби демонів всіх знаєш в обличчя
Мой перевод
Дождь по ладоням звенит так девственно.
На площади колокол режет пустоту.
Я блуждаю здесь ровно в полночь, естественно.
Я пойму, когда ты возникнешь тут на посту.
Хрусталём сверкают твои очи,
Хочешь бежать, но тело налито свинцом.
Ты читаешь чужие стихи откровенно очень,
Будто демонов всех знаешь в лицо
Перевод стихотворения автора Екатерина Ночь
© Copyright: Виталий Стадниченко, 2018
Свидетельство о публикации №118102207138
Свидетельство о публикации №118102207138
Рецензии
