Останній дзвінок, та остання перерва,
а потім розходяться наші шляхи,
куди ж нас без виклику, доля поверне?
Можливо на довгі, безкрайні роки.
Поїхали ми, хто в село, хто у місто,
а хтось залишився в своєму селі,
Я б всім побажав, що б було небо чисте,
що б в кожного хліб був завжди на столі.
Що б все було в хаті, і хліб і до хліба,
що б люди заможно жили на селі,
що б всі жили мирно, у злаглді й дружбі,
та квіти на радість, у полі цвіли.
Лише раз на рік, ми збираємось разом,
коли поминаємо рідних своїх,
шкода, що нас менше стає час від часу,
далеких та близьких знайомих моїх.
Укр. Останн1й дзв1нок
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118102210355
Свидетельство о публикации №118102210355
Рецензии