Укр. Немов якась небесна сила

Немов, якась небесна сила,
мене на мить заворожила,
та понесла в небесний простір,
де наші люди ніби гості.
Неначе в вимірі другому,
в якомусь дивному, святому
де всі вони неначе рівні
і не багаті і не бідні.
Не бачу там я смітників,
ні волоцюг, ні жебраків,
всі люди ніби на святах
не копошаться в смітниках.
А я не можу зрозуміти
як мені тут, прийдеться жити,
куди мене це занесло?
Чи в якийсь Рай, чи у село?
Чи може вже я в Комунізмі,
чи може у небесній тризмі?
Чи може в світі баобабів,
чи в африканців, чи в арабів?
Не  бачу тут я криміналу,
ні канонад, ні амоналу,
стоять скульптури всіх часів,
не чути п"яних голосів.
Не бачу скупчення народу,
які скандують за свободу.
Чи в фаетоні я Вахтанга,
чи у провидиці у Ванги?
Куди ж бо це я приземлився
чи дух святий в мене вселився7
Та мені мозок каламутить,
чи може сонце менше світить7
Не треба думати, як бути:
Чи животіти, чи радіти,
як побороти ту заразу,
на двісті метрів кубів газу,
щоб вистачило скудних коштів,
які приходять через пошту,
на ліки, бульбу та квасолю,
щоб пережити лиху долю.
Невже ми подолали кризу,
та вже прийшли до Комунізму,
Який мов марево здавався,
то наближався, то ховався.
Чи то на іншій я планеті,
де живуть люди, а не єтті,
чи то проснулись від гіпнозу,
що ніс весь час для нас  загрозу.
Не бачу доларів, ні євро,
не бачу на дорогах вирви,
не бачу тут я частоколів,
ні біля моря, ні у полі.
Не проявляють тут турботу,
чи то в неділю, чи в суботу.
У вихідні чи булні дні,
приниженої зарплатні,
не настають тут дні сумні
як у колглспах трудодні.
Коли на колесі писали,
а дощ змивав, що заробляли,
немає тут також магнатів,
хоча всі ходятьв парчі й златі.