Пролетіли роки, ніби їх й не було
пролетіли так швидко, без перерви й зупинки,
і не віриться в те, що було, та пройшло
і не можна той рух зупинити.
В мене перед очима, і дитинство і юність,
і кохання і радість, дні веселі й сумні.
Лише інколи з сумом, відчуваю я заздрість,
що не можна назад, повернути ті дні.
Час невпинно крокує, до кінцевого строку,
і не віриться в інше, небесне життя,
його відстань все менше, стає з кожним роком,
а у мене на все те, свої відчуття.
Пролет1ли роки
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118102007968
Свидетельство о публикации №118102007968
Рецензии