Я не знаю, коли народився
і не знаю, коли я помру,
мені батьківський розум дістався
у далеку, безкрайню пору.
І я колись також був молодим,
любив життя, свободу, незалежнцість,
був ніби з Біблії святим
мав до неправди протиле6жність.
Мав недовіру до неправди,
яку завжди казали бідним,
мав свою думку щодо зради,
що б Батьківщини бути гідним.
А ви, довірливі нащадкин
не всі йдете на протидію,
чекаєте від них достатку,
плекаєте на певну дію.
Не ждіть сподіваної волі,
ніхто її не принесе,
від ти х панів лише недоля,
а щастя всім понад усае.
Укр. Я не знаю
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118102007638
Свидетельство о публикации №118102007638
Рецензии