Ти - не здатен. Я - не хочу

Ти не здатен кувати залізо,
Добувати із нього мечі.
Я не здатна плекали дитину
І не згодна варити борщі.

Ти не здатен чекати відлиги,
Розколоти не спробуєш лід.
Я не вмію тебе не збудИти
І не можу не спати вночі.

Ти не хочеш вчити молитви,
Я не можу слухати рок.
Кров з вух, а не музика й від того
В тебе неабиякий шок.

Ти не вмієш приймати дарунки,
Я не вмію сліз приховати.
Як добре, що я не подарунок,
Як добре, що ти не мій тато.

Ти не хочеш сприймати абсурдність,
Я не хочу з головою в буденність.
Ти не хочеш слухати Баха,
Я не вірю в пивну одкровенність.

Ми з тобою мабуть з Вавилону
І по різні боки барикади,
Ми чужі, різні по крові,
Ми прибульці з різних галактик.

Говори скільки влізе, а як же,
Затулю й не подумаю вуха,
Хоч й не розумію речі,
Про які ти так вперто говориш.

А я буду писати на стінах
І псувати тобі шпалери,
Навіть слово «набридло»
Нічого з тим не поробить.

Компромісів годі шукати -
Це тобі не війна за вугілля.
Ми різні мов два океани,
По протилежних сторонах світу.

І не треба ніякої зброї,
Ніяких лаштунків і коней
Й навіть вести  переговори,
Бо до дупи всі рамки й закони.

Бо начхати на різні породи,
На паралельність реалій.
Давай хоч подушками відгородимось
І просто будемо жити далі.

(Дата створення загублена у часі)