Осiннiй клен в червонiм листi
Чарує серце в падолисті.
Яскравість кольору і велич…
Поважний пан, думок веселич*.
Побіля нього – жовтий килим.
Листочок лине птахом милим.
І ось уже присів до ниць.
Лежить і сяє горілиць.
Шепоче казку листю вітер,
Хапає дужу п’ятірню…
О, любий клен, ти сльози витер
Й зодяг на серденько броню!
Ти захистив мене красою!
Я твоє віття обніму!
Твій спокій чистою росою
З собою в довгу путь візьму.
© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2018
16.10.2018
12:44
м. Львів
Всі права застережені. Будь-яке відтворення та використання без письмової згоди автора заборонене.
Повна або часткова републікація, публічне виконання тощо, без письмової згоди автора забороняються і вважаються порушенням авторських прав.
*Веселич – той хто веселить, розважає, смішить, у певний спосіб створює позитивний настрій. Слово створене мною і вперше вжите в поетичному творі українською мовою.
Всі права застережені. Будь-яке відтворення та використання без письмової згоди автора заборонене.
Повна або часткова републікація, публічне виконання тощо, без письмової згоди автора забороняються і вважаються порушенням авторських прав.
Свидетельство о публикации №118102004353