Напишу про сонячну осінь
Про неквапну жовто-гарячу
До тебе милий вже не хочу
Тут жовтень перед останній.
Сонечко крізь хмари світить
Сліпить очі, гріє руки
Я тримаю чашку кави
Ноги листячко ворушать.
День скоріш міняє ранок
Вабить теплим подихом
І зриває з гілок й даху
Листя лишене кленом.
Йду зриваю посмішки
З лиць людей мені зустрічних
А вони такі безпомічні
Мов дитятки навколічках...
Залишу в сердці своєму
Осінь різнокольорову
Щоби завжди мати змогу
Пам’ятати миті знову.
осiнь
© Copyright: Небесный Карамельный, 2018
Свидетельство о публикации №118102003752
Свидетельство о публикации №118102003752
Рецензии