Навіщо знов вночі пишу рядки?
Коли весь люд давно вже спочиває,
мої думки — прискіпливі граки,
і порятунку я від них не маю.
І навіть, коли втомлена й сумна
І часу ні на що не вистачає,
поезія — немов трясовина,
схопила й нізащо не відпускає.
Розплющу очі — навкруги краса…
Зелені весни, білосніжні зими,
Над головою сині небеса
й кружляють поряд рими, рими, рими…
Заплющу очі, що за дивина?
Слова блукають в темряві глибокій.
Скажіть, благаю, в чім моя вина?
За що в житті отримала неспокій?
Свою любов та потяг до письма
не раз я намагалась задушити,
але все марно й мабуть не дарма —
без віршування я не вмію жити.
Навiщо знов пишу вночi рядки?
© Copyright: Пронина Алёна, 2018
Свидетельство о публикации №118101907683
Свидетельство о публикации №118101907683
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.