Осенняя песня. Иван Ефимович Коваленко

Осіння пісня

В вечірню годину я думаю думу,
Як родиться пісня з осіннього суму.

З блідої хмарини, з легкого туману,
І з квітів останніх, що скоро зів’януть.

З ласкавого сонця, що трохи ще гріє,
З пожовклого гаю, що обрієм мріє.

З дерев занімілих у шатах барвистих.
З погаслих надій і опалого листу.

З останнього співу малої пташини,
З молитви комахи, що скоро загине.

З осінніх сузір’їв – тривоги ознака, –
З того, що накликав нам знак Зодіака.

Чи радощі будуть, чи знову печалі?
А сонце все нижче… А що буде далі?

Далеко за північ додумав я думу.
Родилася пісня з осіннього суму…
---------------------------------
“Осенняя песня” И.Е.Коваленко

Как вечер настанет, я думаю думу
О песне, рождённой из осени шума.

Из бледного облака и из тумана,
Последних цветов, что вот-вот – и завянут.

Из тёплого солнца, что греет доселе,
Из жёлтой посадки, что дышит весельем.

Из важных деревьев в уборах цветистых,
Погасших надежд, опадающих листьев.

Из песни последней, что птицей поётся,
Молитв комара, что никак не уймётся.

Осенних созвездий – тревожного знака, -
Из мрачных пророчеств светил Зодиака.

И будет ли радость? Иль будут печали?
А Солнце – всё ниже… И что будет дале?

Глубокою ночью додумал я думу.
И песня звучит из осеннего шуму.

(19.10.2018)