Просто
В нього жартів - повен міх,
Він завжди од сміху лопа,
Як з начинкою пиріг.
А Іванко - це лежанка,
Це депресія зимова,
Його завжди дуже жалко,
Як приблудного іова.
Є ще Петя - він не Петя,
А Петрович далебі.
Він завжди іде в дуеті
Із кобилою в дворі.
От Василь - він посміється,
То з Івана, то з Петра,
І завжди йому здається,
Що він жданий Тамада.
А Іванко - зразу плаче,
Як Василь над ним сміється,
І коли Петро ледащом
Обзиває, як напється.
А Петро - за всіх заплатить,
Щоб і музика заграла,
В Василя щоб була хата,
І в Івана - було рало.
Ну, то ким тебе назвати,
Назови мене Дмитром.
Я буду всім видавати
Документи за столом.
Паспорт новий для Івана,
Й Василеві - на потіху,
І Петровичу як пану -
Щоб сховав в хліві під стріху.
Ну, а потім я Івану
Про смерть випишу свідоцтво,
І Васильку-хулігану,
І Петрові як пророцтво.
Свидетельство о публикации №118101805394