Ранок

   Поема


            Діві-Ранку, яка народила Сонце Правди, присвячується

1


от – ранок йде
а в нім благословенний
         день!
а в нім розсипана
         гармонія пісень


де лежить книжка –
    зрізом до вікна
а що світає –
то всміхається
             вона...


і ранок йде
а в нім благословенний
день! –
узутий у гармонію
       пісень!


щасливий півень –
Сіріус!
щасливим було став
гармаш – біля бузуки


і кожен – туп-туп – раз –
             а він узутий...


і не брешіть!
світське – таке –
що не ступнуть
щоб не збрехнути



а сонце! пожене
    і – пожене
    де хмари й тінь –
як це було б щоб не було мене?


і я на радість взутий
і радість
лиш у Тім, Хто
зна
мене!


й любить мене!


2


де Він?
де я?
степ – й навпаки
а радість в тім хто
золотить – всі сторінки!!


і пісяйсь ранком
прийде Той, Хто
       нелукавий
Який і золотить – всі глави
біжать з серцями некам’яними
                нелукавими!


схожі до бджіл
ще серце – м’яке в ранок
не збігли від
дитинств –
   і не станок – пахуча
стружка і фуганок...


і – пофугували!!


і розсипає сонце ранок!
радість є в ранок
більш не чмихніть –
бо світить сонце – Він
лиш я –
фуганок


а останку –
є останок


3


де б я узяв
стільки сердечних рос?
і злетіть роєві
          сердечних сил?
Він радість в теракоту –
                зголосив
чим й світить
їм і пахнуть
з висоти
рої думок як ос


і щось вляглось
а
більш
ще не вляглось


річки підходять
з висоти дзвенять
ще не вляглась
хвиля душевна дня...


і котять світло
м’яке й світло-теракотне
й рожевість – серце не спиня
бо вічна сила!


а ви, висоти?
ой! – ви висоти!..
а ми весела хвиля
             дня!


Дзвенять!
Дзвенять!

18.10.2018,
досвіток і ранок