Осень в Чернигове. Иван Коваленко

Чернігівська осінь

Осінь Чернігівська, де ж ти була?
Чом не прийшла ти до мене раніше?
Сонце все нижче, і мало тепла,
Та все одно ти мені наймиліша.

Мерзнуть вже квіти останні в саду,
Крадуться з лугу кошлаті тумани.
Душу навколо свою обійду –
Радощів мало, а радісно стане.

Осінь чернігівська, прийде зима,
Чом ти мене утішаєш невтішно?
Ти заховаєшся в хащі сама,
Холодно буде, і біло, і сніжно.

Квіти розквітнуть на шибці вікна,
Квіти твої, що тепер доцвітають,
Хай верховодить, вирує весна,
Літо проскоче – тебе дочекаюсь.
----------------------------------
“Осень в Чернигове” И.Е.Коваленко

Осень в Чернигове, где ж ты была?
Что же так медлила, не приходила?
Солнце – всё ниже, и мало тепла,
Но всё равно мне шаги твои мИлы.

Мерзнут последние астры в саду,
С луга крадутся полоски тумана.
Душу свою всю вокруг обойду:
Радостей мало, но рад без обмана.

Осень в Чернигове! Будет зима.
Что утешаешь меня неутешно?
Спрячешься в чаще дремучей сама,
Холодно будет, и бело, и снежно.

Снова цветы расцветут на окне -
Эти цветы, что теперь доцветают.
Будет и место кипучей весне,
Лето промчит – и тебя я узнаю.

(18.10.2018)