Відкладемо вірші про любов.
Є розмова одна цікава.
Ви напевно здавали кров?
Всім відомо: це добра справа.
Там в лікарні сотні людей.
В їх очах - сподівання трепет.
І по трубці капає день
В їхні руки, вологі й теплі.
Хоч не знають імен вони,
Але вдячні завжди і щиро
Тому янголу, що для них
Віддає ті краплинки віри.
І вони сильніші за нас,
І жартують, й працюють плідно.
Але знайте: їм повсякчас
Необхідна підтримка рідних.
Про життя, роботу, любов
Чом так довго я не писала?
Я уперше здавала кров.
Я для мами її здавала.
Помолімось за мам, бабусь.
Хай дає їм Господь здоров'я.
І не бійтесь здавати кров,
І ділитись добром й любов'ю.
***
© Copyright: Таланна Соколенко, 2018
Свидетельство о публикации №118101708970
Свидетельство о публикации №118101708970
Рецензии