Безмежний смуток на душi...

Безмежний смуток на душі...
Чарує ніч, зірками сяє...
Є насолода в цій тиші...
Вона як ковдрой, укриває...

І сповідь сердця, ніби мати...
Тихенько, слухає вона...
Вона не вміє промовляти...
Но вислухає все, сповна...

Все що на серці, що болить...
Чому так сумно, очі тануть...
Душа палає, в дану мить...
І в темряву твою, безмежну, кануть...

Не буде соромно тобі...
Вона не розповість нікому...
Що серце, все твоє в журбі...
Не видасть про любов і втому...

Сіріє вже, зірок немає...
Як бистро, промайнула ніч...
Но сердце, все одно палає...
Неначе сотня, "горя, свіч"...


Рецензии