Озеро. Иван Ефимович Коваленко

Озеро

На озері і тихо, і озерно,
Затих на ньому вітрохвильний хлюп.
Зелені тіні виткались химерно,
Як образи скорботи і жалю.

І озеро, як дороге свічадо,
В зеленій рамі з трав і комишу.
Стою над ним схвильовано і радо,
Від дум бентежних майже не дишу.

У човні спокій спить, заплющив очі,
Весло дріма, не кличе до труда.
Стомився рух і рухатись не хоче,
Про вічність думу думає вода.

Здається, в озері усе життя завмерло,
Але оманливий цей люстроспокій хвиль.
У глибині вирують десь джерела,
У глибині – буяння творчих сил.
-------------------------------
“Озеро” И.Е.Коваленко

На озере и тихо, и озерно,
Затих на нём волны и ветра хлюп,
И тени с прозеленью выткались химерно,
Как скорбный образ – я и их люблю.

И озеро - как зеркало из града,
В зелёной раме трав и камыша.
Стою над ним взволнованно и радо,
От дум мятежных чуть ли не дыша.

Покой спит в лодке, прикрывая очи,
И дремлют вёсла, не зовут труда.
Движенье больше двигаться не хочет,
Про вечность думу думает вода.

Как будто в озере вся жизнь остановилась,
Но так обманчив этих волн покой.
Там, в глубине – ключей кипящих сила,
И сила творчества опять течёт рекой.

(16.10.2018)