Ой, як часто сниться мені наша хата,
сниться мур низенький з старих камінців,
мама білувала їх на будні й свята,
а я воду в відрах, із ставка носив.
В садочку червона черешня та вишня,
та стукіт у шибки, травневих хрущів,
що падали в ноги із стін та горища,
спати не давади вони нам вночыі
А в тиху внчірню, чудову погоду
чути запах яблунь, груші та бузка,
гусей чути гомін, що пірнали в воду
нашого малого, чистого ставка.
Шкода, що село це, ми давно забули,
де колись малими, на той час були,
лише пам"ятаю про своє минуле
та людей, що в ньому всі роки жили.
Укр. Ой, як часто сниться
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118101506355
Свидетельство о публикации №118101506355
Рецензии