Мої слова вмирають, не народжені,
Зневірені у власній необхідності,
Позбавлені польоту очевидністю
І діями, що стануть їх продовженням.
Слова, що променять відповідальністю,
Матерія, просякнута розрядами,
Готова розродитися порадами,
Та мусить рахуватися з реальністю.
Слова, що можуть стати завтра рішенням
Для когось, але сприйняті по своєму.
Загоїмо комусь чи то накоїмо?
Призведемо до розбрату чи зближення?
За словом слово, пошепки і подумки
Згорають і скресають вічним Феніксом,
Твоїм інформаційним хмарним сервісом,
Що береже тебе і всіх від помилки.
Горять любов'ю, обпікають іскрами,
Влучають в ціль, бува нема чим дихати.
Не поспішай, слова бувають різними
І не вгадаєш, де ти можеш схибити.
Слова
© Copyright: Марина Панфёрова, 2018
Свидетельство о публикации №118101504958
Свидетельство о публикации №118101504958
Рецензии
