меніі кортіло все тоді сказати,
як я тебе одну тоді любив,
та зранку кожний раз тебе чекати,
коли до школи з друзями ходив.
На твій прихід із друзями до школи
завжди чекав, весь час тобою жив,
коли навчались, чи робили в полі
тебе одну, без пам"яті любив.
Люблю тебе, писав я на дорозі,
люблю тебе, кричав на пустирі,
сказати це тобі я був не в змозі
мене тримали принципи старі.
Не міг тоді у цьому я признатись,
не міг сказати я свої слова,
тоді було нам років по сімнадцять
і від цих слів йшла колом голова.
Пройшли роки, вся голова в тумані,
та у думках я сам себе ловлю,
за те, що я не міг тобі признатись,
що до цих пір, одну тебе люблю.
Мен1 корт1ло
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118101503578
Свидетельство о публикации №118101503578
Рецензии