Я часто згадую село,
старенькі вибілені хати,
там, де з батьками ми жили
весь час я буду пам"ятати.
Там добре влітку й навесні,
коли приємне світить сонце,
коли стоять погожі дні
та молоко ти п"єш з відерця.
Коли цвіте бузок та терен,
коли цвіте в степу маслина,
ніби під вишнею ще вчора
збиралась вся родина.
Ставки із талої води
і де-не-де хатки біленькі,
не видно з степу череди
і пастуха не видно, Неньки.
Укр. Виб1лен1 хати
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118101503330
Свидетельство о публикации №118101503330
Рецензии