Пройде все, що мало пройти.
Буде все, чому пророковано бути.
За тобою згорять мости.
За мною згорять лиш букви.
Стихне шепіт липневих думок,
Увіп'ється у голову літо.
Між нами ніц не було,
Між нами не має бути.
Коли візьмеш запальничку до рук,
Не наближай до очей.
В них хміль і морський пісок,
В них шепіт травневих ночей.
Що має згоріти - згорить,
Як рукописи дивного Майстра.
Скільки в тебе таких Маргарит?
Скільки душ у тобі, Чугайстре?
Мій Дводушнику, між Стрибог,
Астрономе, поете...Художник.
Як ділитимемо гачок?
Як поділимо порівну порох?
Як ти житимеш - я помру,
Ти помреш - я буду жити.
Середини нам не дано.
Світи треба вміти ділити.
І коли вже стихнуть пісні,
Коли знайдуть свій прихисток тіні,
Випадково поглянь у мій бік,
От побачиш - там нікого не буде.
23.03.17
Пройде все
© Copyright: Диана Гаркавенко, 2018
Свидетельство о публикации №118101409787
Свидетельство о публикации №118101409787
Рецензии