Часом я кажу, що в мене
Пильний зір - і я всіх бачу,
Що індиго я, щоб певно
Люд боявсь моєї вдачі.
В цьому я дилем ніяких -
Не вбачаю: чи хизуюсь,
Чи шлю в космос жаху знаки,
Щоб всі знали - з ким тусуються.
Бо про себе я не тільки
Опоненту шлю свій алерт,
Аби в нього з понеділка
Й до неділі - аж чуб парив.
Я його - збиваю зовсім
З пантелику - щоб глузд втратив
Аби світ той, що знав досі -
Став казковим, наче вата.
Та коли від опонента
Чую щось від його "я"...
Коли шле інтелігентно -
Він, сказавши - маячня...
Що його життя - із фактів
Можна скласти по полицях,
Воно скромне і компактне -
Без фантазій й небилиць.
Мене бісить - не тому що
Він життя свого хронограф.
А тому - що нетямущий
Прочитати, хто біограф.
Хіба може справжній геній
Жить без слави й визнання.
Хоч здається - атмосфера
Салютує навмання.
Опонент
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118101308377
Свидетельство о публикации №118101308377
Рецензии