Ти відведи мене туди,
Де розлились водойми –
Там зникнуть мої сльози
І трави заплетуться в коси.
Шляхи туди ти віднайдеш,
Де місяць у степи пірнає,
Людей своїх-чужих немає,
Нас там ніхто вже не впізнає.
Ти розгорни степи й лани
Та трішки сонця подари.
І не звертай з дороги,
Коли почуєш ехом кроки.
Ти прислухайся до мелодій,
Що розгорнулись між рапсодій.
Ти не чекай, коли слова із творів,
Тобі покажуть шлях з узорів.
Іди назустріч своїй долі,
Бо там знайдеш себе і мимоволі
Що в дощ потрібні парасолі
Забудеш, буцім й не було тривоги.
12. 10. 18
© Copyright: Медовые Вафли, 2018
Свидетельство о публикации №118101304416
Свидетельство о публикации №118101304416
Рецензии