Гимн разведенки

Була я молода, закохана й дурна,
І думала, що з милим рай усюди.
Минуло кілька літ і зрозуміла я -
Голодна пташечка співать не буде.

     Де ж той Адам, з чийого я ребра?
     Його шукати я уже втомилась.
     Мені здавалось, що його знайшла.
     А виявилось - знову помилилась.

Цей мене зачарував, золоті гори обіцяв,
Замкнув у клітці, не пускав нікуди.
Коштовні грати в ломбард і від нього тікать.,
Бо в клітці пташечка співать не буде.

     Де ж той Адам, з чийого я ребра?
     Його шукати я уже втомилась.
     Мені здавалось, що його знайшла.
     А виявилось - знову помилилась.

І зрозуміла я - життя не райський сад.
І де Адама носить, я не знаю.
Іду собі вперед і не дивлюсь назад.
На волі пташка голосно співає.

    Нема того, з чийого я ребра.
    Не буду більше я його шукати.
    Його шукала, а себе знайшла.
    Я вільна пташка. Буду я співати :
    А ти не мій Адам...