Видно

   Поема


                Всемогутньому Слову-Христу
                з любов’ю й трепетом

І виразки на тілі —
як злизав,
І зорі мерехтіли —
                пронизав:
Сказав
чи лиш хотів сказать.


Бігала блискавка—
                за вловом, —
З-за хмари
       із комор —
                хапає!
Тремтить
і в Бога проростає!
й все —
постає
лиш Божим словом!!


За що Ти зорі пронизав…
І древо, й ми —
кипим
в азах!!
Ти вимовивсь —
бо ми —
живемо як сказав!!

 
2

Орел ти?
Тубілець:
ти виціловував
Божую Волю…
довго вціловував —
Божі глаголи!
Довго, мій Боже, літати
над
полем…


Бачив ті Очі…
Хтів би любов
             призвичаїть??
Мачить-мачає — Чиста!!
Прощати — прощає!
Як та у часі
      любов
            світла —
             чайки…


Ти надзвичайний?
Хто надзвичайний?
Тебе — що ВДИХНУЛА
любила —
пречула…
Золото пилу!
і яснії Крила —
над світом змахнули!
Ти Волю — чи
         Крила
         хотів обійняти?
Зречися
ти
волі
наповни глаголи —
 і Сина
прийняти!
Мати!
Божа Ти Мати!
Любов — вся —
є:
Божа Ти Мати!!


Хай полем тупцюють
примати,
довго, мій Боже,
над полем літати!
Мати! Як житиму — що
як
примарні?
Хрест
і світло! — однаково
гарні —
і волю пізнати б!..


3

Пацнеш Ти
Сергія — Ковалевича —
ану! прояви
свою волю!
Хтів я
лиш волю єднати…
Орлолевище!..
довго над
полем літати —
вийде Любов! —
Ти й Божа Мати…


4

Це живу в передбаченні
натхнень дерев і
виконань ударів!
Гонять блискавку
а що на карбі…


й на перикарді
хрест й світло
однаково гарні
якщо волю пізнавать


5

За нею й всім
Сам Слово-Бог постав…

Демони лучать і к святим! —
ледь згіршити б…
подальше б від Христа…
Ангели… вхід у суть духовних рішень…
Та Господи!
Навіщо ж, Слово, Ти —
такий великий!..
все через лики
і — на ликах!..


Ти б досконаліш ангелів перстав
я грішний —
грішні імий аз уста
Та Ти б мовчав —
якби то янголів перстав
То тут Ти, Слово, сяйво Отчеє
                зверстав:
на серці —
й для спасіння
перед словомовними —
в устах!
Із мною — диким!

 
6

Я ледь не що —
то в горах,
і на горах…
Мені вже легше —
на Афінагорі!
Хто — в бочці…
а хтось — і в коридорі
під сходами…
Як влине в слово — Море??
О, як уляжеться у мені — Море?
Гуляє море? Що ми говорим?


От більше всього живу…
                в коридорі:
У кімнатах — є мислення…
й Бог-Слова не говорить!
Та я — по горах!
й більш по горах!
Я, може, Тобі уподібнивсь:
Ти дерся
на Оливну гору! —
Ми рідні!
           Як це в долах — уговорять?
Нема,
нема у світі горя:
то — як без Тебе:
як без провідності…


7

Те, що не сприйняте, —
Не може буть обожене…
Прийми нас, Боже,
прийми нас, Боже,
прийми нас, кожного…
 
До дірки слави людської повзуть
й до грошей — окривавлені повзуть
до дірки нечисті повзуть
й через дірки всі —
так аж до влади приповзуть
і чухаються —
і тут сверлячка, і там зуд!


Судитиму не я:
       слово оце —судитиме ваш
                низький суд!!
Слова! — когось же й не спасуть…


Та знав,
Христос в серці, ой, так, мені сказав! —
що Він прийде!!!


Кінець приіде — до людей!

06 квітня 2016,
Київ


Рецензии