Скоро закінчиться весна,
настане тепле літо,
а в моїх згадках та війна
і в полі жовте жито.
У тому житі, в тому полі,
сховався німець від людей,
сховався без води та зброї
русявий, блідий та худий.
Він не зумів своїх догнати,
що відступали від червоних,
і заховався в тому житі,
що б не лишитися в полоні.
Його знайшли чоловіки
та привели у сільську Раду,
ті, що сховалися в хатки,
коли лунала канонада.
А він тримався за живіт,
та притискав рукою рану,
стогнав, кривився і як міг
просив пощади в цьому стані.
Один із тих чоловіків,
що б знали всі, яка розплата,
відразу пужалном махнув
в обличчя хворого солдата.
Наш фронтовий солдат схопив
за пужално, та руку ката,
що б краще на передовій
свій хист показував солдатам.
До шпиталю відвезли солдата,
в медицині ворогів немає,
всі давали клятву Гіпократа
яку ще й зараз, люди відчувають.
Клятва Г1пократа
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118101109196
Свидетельство о публикации №118101109196
Рецензии