У радгоспі на баштані
кавуни зростали,
білі, темні та зелені,
ми не раз їх рвали.
У сторожа на плечі
бойова берданка,
з нею вдень він і вночі.
звечора й до ранку.
Що б боялись крадуни
що б було не страшно,
як стемніє, він пальне
поки місяць згасне.
Та хлопців це не лякало,
це було не перший раз,
баштан вони добре знали
чи то вдень, чи в нічний час.
Край дороги прилягли,
мабуть до півночі,
бо ще місяць навкруги
світить прямо в очі.
Чекаючи задрімали,
та всю ніч проспали,
а вранці їх розбудили,
кого не чекали.
Укр. Крадуни
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118101108916
Свидетельство о публикации №118101108916
Рецензии