Мене з тобою зримувала Доля,
Втім розлучило прозою життя.
Якби на те моя була би воля,
Світ за очі пішла б без вороття
Я за тобою, нарікла б Єдиним,
Років спливала б тиха течія,
А замість цього поєдинок дивний,
Двобій фатальний із рахунком "нічия".
Причини й приводи, такі мізерні,
Невідворотно нівелює час,
Натомість нам би виплекати зерна
Кохання, а не прикрощів й образ.
Ніхто не виграв, ми лише програли
Не один одному - самі собі,
Себе в своєму ж храмі обікрали -
Ні рим, ні прози - порожнеча, далебі.
м. Донецьк,10.10.2018
Мене з тобою зримувала Доля
© Copyright: Виктория Барановская, 2018
Свидетельство о публикации №118101007878
Свидетельство о публикации №118101007878
Рецензии