На очах у сене сльози,
на душі скорбота,
що не бачу я берези,
де стрічались по суботах.
Лише липа край дороги
як колись, духмяна,
без журби й предостороги
і, як завжди, гарна.
Липа, моя липа,
як завжди квітує,
ні в мороз, ні в спеку
не плаче , ні сумує.
Подивлюсь на неї,
де колись ходили,
і тебе згадаю,
як колись любились.
Укр. Край дороги
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118100808926
Свидетельство о публикации №118100808926
Рецензии