Перед очима пропливає
дитинство, юність, школа,
а я щей зараз пам"ятаю
клас випускний, ранкове поле.
Навть не віірилось тоді,
що стали ми дорослі,
коли були ми молоді,
вже на той час сучасні.
Хтось мріяв поступити в ВУЗ,
хтось забажав перерви,
а хтось у роздумах погруз,
що б вгамувати нерви.
А хтось на армію чекав-
служити Батьківщині,
і я на це, теж право мав-
продовжити династію родини.
Я все пройшов, що було треба:
службу в військах,роботу в школі,
думки були чисті як небо-,
наперекір лихої долі.
Укр. Подолав
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118100808678
Свидетельство о публикации №118100808678
Рецензии