Заховалося сонце, десь далеко за хмари
а мені весь час сняться, не земні твої чари.
я весь час у полоні. твоїх чар не земних,
а мої темні скроні, стали білі як сніг.
А я радий полону, не земних твоїх чар,
який діє не мене, ніби з квітів нектар,
та допоки у небі, буде сяяти сонце,
ти залишишся в мене, невід"ємна як серце.
Хай шумить хуртовина, та ховається сонце,
я тебе не віддам, ні своїм ні чужинцям,
ці слова говорив, я про тебе колись,
лише зміни у нас, на той час відбулись.
Полонина
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118100808565
Свидетельство о публикации №118100808565
Рецензии