Автопортрет

Это автопортрет,
Только не на полотнах.
Мне не нужен мольберт,
Хватит и телефона.

Я неадекватен
(Цей вірш є підтвердженням).
Со мной психиатр
Беседует вежливо.

«Скажи мне, в чем дело?
Будь ласка, відкрийся.»
Ко мне прилетела
И кружится птица…

На питання «Чому?»
Не шукаю я відповідь.
Я не верю, а значит
Это не исповедь.

Меня дразнит свободой
Полет восхитительный,
Но я словно скован
Рубашкой смирительной.

Всюду лживые люди,
Фальшивы стремления.
В мире только снаряды
Знают пункт назначения.

Почему суечусь,
Нащо це мені треба?
Постоянно ищу
Свое мирное небо.

Я в метро. Здесь нет птиц,
Только стадо вперед бежит.
Грає саксофоніст,
Буду я йти повільніше.

Кажуть «Квапся! Вже час!
Ми запізнимось дуже!"
Все равно включу джаз,
Мне для сердца он нужен.

В парк приехал уже,
Тут танцюють багато.
А твой танец в душе -
Ось як вчаться літати!

Розы здесь расцвели.
Ты их рвешь, а мне все равно…
Ведь завянут они.
Вечны только подсолнухи.

А я тоже учусь,
Я летать не умею.
Та при цьому дивлюсь,
Как летит мое время.

Покажите мне птиц!
Я ищу, где их много?
В поле стая ворон…
На картине Ван Гога…

Я хочу полететь
И забить на все правила!
Но пока крыльев нет,
А всередині – камені.

Этот эксперимент
Небезпечний, тому що
У найкращий момент
Досчитает кукушка.

Сейчас осень, я болен
Еще и простудой.
Ну а птиц перелетных
Скоро не будет.

Я під ковдру сховався
Та книгу гортаю.
Если птицы и есть –
Это автор летает.

Пока буду писать
Полечу, но неправильно.
Я взлетаю не так,
Я теряю сознание.

Ночью выпадет снег,
Бачу я у віконце.
Слышишь, чайка, лети,
Где-то там твое солнце…

_______________________
28.09.2018


Рецензии