Наша панна - ладна й пишна
І, як скеля, моцна.
Всемогутня, наче Вішну,
І, як пух, - жіночна.
Її постать - вища сонця
Землю б затулила.
Ну, а тінь - прикрила донце -
Страхом оповила.
Як у велетня, статура -
І залізний доторк.
З неї вилита скульптура -
Просить тільки злота.
Вона - наша оборона...
Камяна твердиня.
Її сонячна корона
Світить нам з вершини.
Нехай довго панна жиє -
Як остання правда,
Бо в її тіні земниє -
Сховок знайдуть радо.
Приховають свої вчинки
І життя нікчемні...
У тіні - знайдуть спочинок
Ті, хто служить ревно.
Суєту свою притрусять
Справно замаскують...
Бо, як справжні боягузи -
Вміють жить лиш всує.
Тож нехай священна діва
Як гора зростає...
Й на людей, як чорну пліву,
Тінь свою кидає...
Вона-6
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118100602426
Свидетельство о публикации №118100602426
Рецензии