Я стояла під дощем,
Мокнучи до нитки,
Та хіба своїм плащем
Вкриють недобитка.
Я стояла - під палючим
Сонцем - і згорала...
Але ви - бряжчали ключем
Об моє забрало.
Я стояла на морозі
І тепла чекала -
Поки ви будете в змозі
Черкнути кресалом.
Але якось непомітно -
Ви пройшлися мимо...
Наче була непримітна -
Нече і не жила.
Та як стала - я цариця,
Зразу всі до дного -
Стали - мокрі й блідолиці,
Й кинулися в ноги...
І жалілись, що гарячка,
В жар усіх кидає...
Ну а потім - швидка срачка
Разом нападає.
А про шлях мій особливий -
Знали, та наосліп -
Підійти в жахливу зливу
Боронили взрослі.
Бо кругом - одні лиш діти,
Щирі та грайливі...
У них є вже - свої діти -
Милі та примхливі.
І дорога в них - звичайна,
Як десь говориться...
Тож, як хочете, звичайно,
Стане, як в цариці...
Вона-5
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118100503834
Свидетельство о публикации №118100503834
Рецензии