Сонце світить та не гріє,
ось і осінь за вікном,
а душа моя волає,
не опишеш це пером.
Я лечу немов на крилах,
у село, де ти живеш,
по стежках, брудних дорогах,
де на зустріч ти прийдеш.
Я кохав тебе без тями
думав, це на все життя
тільки вийшло . все даремно
не мав навіть співчуття.
Тільки спогади лишились
про таке гірке кохання,
і ми більше не зустрілись,
а в душі розчарування.
Сонце св1тить
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118100503677
Свидетельство о публикации №118100503677
Рецензии