Я іноли пишу і сам про себе плачу
за те, що пережив. і що переживу.
в житті я бачив радість і невдачу,
а я до цього часу ще живу.
Пройшла зима і вже настало літо,
а я все відчуваю запахи весни.
чудовий парк, а там, дорослі й діти,
нагадують. що там були і ми.
З роками парк бузковий зруйнували,
порізали в парку дерева клену,
алеї тракторами поорали,
а на душі відкрились нові рани.
Пройдуть роки. пройдуть десятиліття,
там виросте бузок, нові дерева клену,
закриють небо їхні верховіття,
та сонце вже світитиме без мене.
Укр. Спов1дь
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118100503326
Свидетельство о публикации №118100503326
Рецензии