Дякую тобі за крила.
З ними, правда, легше жити.
Пам'ятаєш - жити вчила?
А тепер мене б навчити.
Начебто, ті самі очі,
Що в полон мої забрали.
А розплющиш серед ночі-
Блиску в них зовсім не стало.
Руки, що тремтять в обіймах,
Заспокою поцілунком.
Хоч любов наша у приймах,
Але вищого ґатунку.
Я за правду і за щирість.
Краще тяжко, та прозоро.
Вірю в Бога, Його милість.
Втрата віри - справжнє горе.
Я навчилась засинати,
Посміхатися щоранку.
І до цілей прямувати.
Пити каву на світанку.
Дякую тобі за крила,
Ти про них так ніжно дбаєш.
І, нарешті, зрозуміла,
Що по-справжньому кохаєш!
Дякую тобi за крила
© Copyright: Алина Мозжерина, 2018
Свидетельство о публикации №118100300444
Свидетельство о публикации №118100300444
Рецензии
