Поле, моє поле, жито та пшениця,
доле, моя доле, мені лише сниться,
разом з бур"янами виріс при дорозі,
хто живе без мами - жити так не в змозі.
Горе моє горе-, зі мною крокує,
хто поле не оре - все життя бідує.
А хто хліб збирає, продає за гроші,
той горя не знає, той пнеться в вельможі.
Як Мартин Боруля пнуться у дворяни,
а ці депутати збираються в клани,
і всі люди знають, яка з того користь,
поки сонце зійде, роса очі виїсть.
Укр. Оч1 ви1сть
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118100303129
Свидетельство о публикации №118100303129
Рецензии