- Гей, гей, корівки рідненькі,
гей, гей, - чути голос Неньки,
чути десь у полі, чи на суходолі
хриплуватий голос пастуха.
-Гей, гей, буренькі й рябенькі,
- гей, гей,- чути голос Неньки,
сонечко сідає, стадо повертає
з пасовиська до свого села.
- Гей, гей, - знову чути голос
гей. гей, - все це повторилось,
і у дощ і в спеку , чути вже далеко
десь у полі на краю села.
Скільки пам"ятаю, без кінця і краю,
так його всі звали, так всі величали,
без свята святого, та без вихідного
кожний день він прямував у степ.
Весь час без спиртного,
без пива хмільного
у своїх сандаліях,
був він мов астек,
Діточки й старенькі, звали його Ненька,
звали Саша Ненька в нашому селі.
З Березніговати, з батьківської хати
в Лепетисі він прожив всі дні.
Укр. Ненька
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118100302258
Свидетельство о публикации №118100302258
Рецензии