Вже за обрій сонечко сідає,
все живе в природі замовкає,
навіть на ставку затихли гуси,
та птахи, що залишилися на лузі.
Соловейко у саду співає,
ніби всііх до себе зазиває,
я ж тебе чекаю біля тина,
біля тина. де живе родина.
Ти до мене йдеш, ніби на свято,
а я згоден довго ще чекати,
і ти сяєш ніби вся з бурштину,
чи то за вікном,наша жоржина.
Все живе в природі замовкає
я ж одну тебе лише кохаю,
а нам свіітить місяць, свіітять зорі,
всі ми загубилися в просторі.
Загубилися
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118100207696
Свидетельство о публикации №118100207696
Рецензии