Я космосом дихав, нехай і холодним,
Зате вільним був, хоч не довго, та все ж…
У нім розгортався, отримав я в обмін
На дзвін самоти мить надії без меж.
Я космосом дихав, дебелим, морозним.
І градус по Кельвіну кров розшивав.
Режимом нуля гнав чортів одіозних,
Що глумом спиняли найкращі дива.
Я космосом дихав, розкішно прекрасним,
Прадавнє й майбутнє, мов пазли складав.
Зростала в мені віра в те, що не згасне
Сузір’я Любов, десь у грізних льодах.
22:22, 30.09.2018 рік.
Зображення: https://printio.ru
Я космосом дихав
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2018
Свидетельство о публикации №118093009567
Свидетельство о публикации №118093009567
Рецензии
