Поезія епічна, поезія-роман. Справді, ти вибрав головну проблему, яка визначає сенс життя людини в родині серед рідні. Ти щаслива людина, бо в поезії всі твої рідні заслуговують на повагу, мають повагу до батьків, обрали життєвий шлях, який відповідає твоїм власним талантам, хоча й у різних сферах. Правда, закінчення чомусь сумне і таке, що, на мою думку, не відповідає реаліям твоєї сім'ї. Адже всі твої діти і внуки "навещают родительский дом". Тому думаю, що ти плачеш від щастя, а не від нещастя. Бажаю, щоб і в тебе, і твоїх рідних "запал не пропал". Чим старше вік, тим більшим має бути запал на вічність, якій належить твоя поезія. Вона справді твоя, на відміну від філософських писань, у яких все ж багато або необхідних, або ж випадкових запозичень з інших мислителів. Але я цьому радію, бо це свідчення того, що мислю об'єктивно кожного разу, коли після власного написання знаходжу аналогічні думки у метрів. Віталій.
Спасибо за рецензию, за добрые слова в мой адрес. Поэзию не стоит сравнивать с наукой. В научном анализе не нужны аллегории. Поэзия это чувства и переживания, а наука это конкретика - отражение действительности без предвзятости. Серьёзное с забавным не стыкуется. Слёзы умиления у меня часто проявляются. Причина - возраст и тревожные события в стране и мире. Будет время и желание, прочти стих - "Убегаю". В нём пытаюсь осмыслить нашу эпоху. С уважением, ВИМ.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.