Ежедневные семейные молитвы
На стезЕ возрастного этапа,
То печаль меня глОжет, то сплин...
Я у внуков спросил, как там Папа?..
Дорогой мой привЕтливый сын.
Ну а внуки меня заверяют,
Мол, делами наш Папа живёт...
Чувство юмора он не теряет,
Лишь растёт незаметно живот.
Я у сына спросил, как там внуки?..
И последовал тОтчас ответ:
Старший внук окунулся в науку,
Ну а меньшему нужен совет.
На душе у меня мелодрама,
Впереди непроглядная ночь...
Я у внучки спросил, как там Мама?..
Дорогая любимая дочь.
Мне ответила внучка детально,
Жить не просто, но выбор - весОм...
И с работой пока что нормально,
Как у белки с её колесом.
Как там внучка, спросил я у дочки?..
Как учёба и есть ли запАл?..
Был ответ - не поставлена точка,
И запал у неё не пропал.
Беспокоюсь, боюсь и волнуюсь,
Часто снятся тревожные сны...
Безмятежно Судьбе повинуясь,
Как там дети?.. Спросил у жены.
Мне ответила чётко и ясно,
Время мчится своим чередОм...
Наши дети, и это прекрасно,
Навещают родительский дом.
Надвигается новая осень,
Урожай не такой уж плохой...
И я знаю, что кто-нибудь спросит:
Как там дедушка наш дорогой?!
26.08.2018 г.
© Copyright:
Маценко Виталий, 2018
Свидетельство о публикации №118092803633
Рецензии
Поезія епічна, поезія-роман. Справді, ти вибрав головну проблему, яка визначає сенс життя людини в родині серед рідні. Ти щаслива людина, бо в поезії всі твої рідні заслуговують на повагу, мають повагу до батьків, обрали життєвий шлях, який відповідає твоїм власним талантам, хоча й у різних сферах. Правда, закінчення чомусь сумне і таке, що, на мою думку, не відповідає реаліям твоєї сім'ї. Адже всі твої діти і внуки "навещают родительский дом". Тому думаю, що ти плачеш від щастя, а не від нещастя. Бажаю, щоб і в тебе, і твоїх рідних "запал не пропал". Чим старше вік, тим більшим має бути запал на вічність, якій належить твоя поезія. Вона справді твоя, на відміну від філософських писань, у яких все ж багато або необхідних, або ж випадкових запозичень з інших мислителів. Але я цьому радію, бо це свідчення того, що мислю об'єктивно кожного разу, коли після власного написання знаходжу аналогічні думки у метрів. Віталій.
Виталий Жадько 13.10.2018 18:48
Заявить о нарушении
Спасибо за рецензию, за добрые слова в мой адрес. Поэзию не стоит сравнивать с наукой. В научном анализе не нужны аллегории. Поэзия это чувства и переживания, а наука это конкретика - отражение действительности без предвзятости. Серьёзное с забавным не стыкуется. Слёзы умиления у меня часто проявляются. Причина - возраст и тревожные события в стране и мире. Будет время и желание, прочти стих - "Убегаю". В нём пытаюсь осмыслить нашу эпоху. С уважением, ВИМ.
Маценко Виталий 13.10.2018 20:33
Заявить о нарушении